Матеріали засідання №4 методичного об’єднання вчителів художньо-естетичного та технологічного циклів
Виступ: «ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ: ЯК УПРАВЛЯТИ СОБОЮ І НЕ ДОЗВОЛЯТИ РОБИТИ ЦЕ ІНШИМ»
25 березня 2022 року (дистанційно)
вчитель
музичного мистецтва
Уїздецької ЗОШ
І-ІІІ ступенів
Мельничука Т.М.
Емоційний інтелект не менш важливий за розумові здібності. Адже саме він є запорукою успіху людини в суспільстві.
Емоції чи інтелект?
Емоційний інтелект – це вміння дати раду своїм і чужим емоціям: точно зрозуміти, оцінити і виразити їх. До емоційного інтелекту входить 15 складових. Це не тільки розуміння власних емоцій, але й самоповага, вміння розуміти й приймати сильні та слабкі сторони. А також стресостійкість, вміння вибудовувати міжособистісні стосунки, вирішувати проблеми.
Першим кроком до управління своїми емоціями – це вміти їх визнати та правильно визначити. Коли ви почнете називати собі ті емоції, які переживаєте, з часом це дозволить правильно визначати й емоції інших людей.
Ми частіше говоримо про негативні емоції: ми їх переживаємо більше, частіше і довше, – пояснює Вікторія Виноградова. – Це не означає, що переживати негативні емоції є неправильним. Але не варто надовго в них затримуватися.
Розуміння причини дозволить зважити – а чи варто переживати цю емоцію? Іноді краще переключитися, зосередитися на приємному – і тоді власне хвилювання не дратуватиме вас.
З чого складається?
Ізраїльський психолог Рувен Бар-Он визначив схему з 15 складових емоційного інтелекту, представлену 1996 року в Торонто. Серед них – самоповага, тобто здатність розуміти і оцінювати себе, бачити свої можливості і обмеження, сильні і слабкі сторони, і приймати себе разом зі своїми сильними і слабкими сторонами.
Важливою є й емоційна усвідомленість: здатність людини розпізнавати у себе наявність емоції в конкретний момент, розрізняти свої емоції і розуміти причини їх виникнення. Також до переліку входить вміння виразити свої емоції, емоційна незалежність від інших, емпатія (вміння розпізнавати, усвідомлювати і розуміти почуття інших людей), стресостійкість, контролювання імпульсів, оптимізм.
Ще одною складовою є соціальна відповідальність: здатність ідентифікувати себе як члена соціальної групи, конструктивно співпрацювати з іншими людьми, проявляти турботу і брати на себе відповідальність за інших людей. Ну і, звичайно, відчуття благополуччя – здатність відчувати задоволеність собою, іншими та життям в цілому. Розвиток усіх цих складових і буде розвитком емоційного інтелекту.
Куди емоції подіти?
Кожна людина, мабуть, відчувала, що таке «закипати» від емоцій.
Не варто забороняти собі відчувати. Скажіть собі: я буду відчувати більше позитивних емоцій, зосереджуватимуся на них, відчувати себе в позитивних станах. Але якщо емоції переповнюють, то слід розуміти, коли їх виплеснути і як. Адже ми часто не знаємо, що з ними робити, – і виплескуємо на іншу людину. Для цього обираємо беззахисну перед нами, чим завдаємо страждання, - пояснюють психологи.
Є багато вправ, які дозволять керувати «сплесками», – визначити ті, які підходять саме для вас, має допомогти психолог. Так, хтось «зганяє злість» заняттями спортом, хтось кричить в безлюдному місці, співає в душі тощо. Наприклад, розпитавши народословців, ми дізналися про декілька цікавих підходів. Наприклад, порахувати до 10, глибоко вдихнути і видихнути тричі перед тим, як відповісти. Це дозволить зібратись з думками і спілкуватися аргументами, а не емоціями.
Як не дати управляти собою?
Іноді люди провокують вас на емоції, щоб скористатися вашим станом. Цього навчаються з дитинства: саме батьки або опікуни називали ті чи інші емоції. Адже дитина (допоки дорослі її цього не навчать) не розділяє емоції на «хороші» та «погані». Вона проявляє їх без внутрішнього цензору, безоцінково.
Емоції – це реакція на ситуацію, подію. Подумайте: якщо ви можете вплинути на ситуацію, то прорахуйте варіанти впливу і оберіть кращий. А якщо ви не можете вплинути – то чи варто сильно емоціонувати? – розповідають психологи.
Якщо людина викликає у вас сильні емоції – то чи не робить вона це навмисно? Адже саме в емоційному запалі ми не встигаємо обдумати власні слова та дії. Адже наше раціональне не встигає зазвичай за емоційним.
Замисліться: хто викликає у вас сильні емоції? Хто управляє вашими емоціями? Навіщо це йому чи їй? Залишайте собі час для самоаналізу перед відповіддю, проговоріть про себе проблему. Помічали, як іноді під час дискусії одна людина дратується через те, що співрозмовник залишається спокійним? Адже таким чином він не дає управляти своїми емоціями, – радять психологи.
Сильна негативна емоція – гнів, насправді, є продовженням попередніх емоцій. Є дві причини гніву: незадоволення важливої потреби або порушення особистих емоційних або фізичних меж. Неконтрольований гнів здатний зруйнувати людину або навіть її оточення, не даючи їй думати раціонально і спонукаючи до агресивної та шаленої поведінки. Надмірний гнів може заподіяти шкоду як фізичному, так і психічному здоров’ю, поставити хрест на соціальних зв’язках людини і в цілому значно знизити якість її життя. Тому використовуйте згадані техніки: глибокий вдих, порахувати до 10 тощо. Якщо ваш гнів направлений на іншу людину – краще підіть, дайте собі час і можливість охолонути.
Коли переживаєте гнів, подумайте – чого ви насправді зараз хочете і які наслідки це принесе? Якщо ви гніваєтесь на людину і хочете накричати, нагрубити – то подумайте про результат такої дії. Чи ви справді прагнете цього результату? Чи така ваша реакція дасть позитивний для вас результат? – заохочують психологи.
Визначте пріоритети у житті: тоді вас важче буде спровокувати, вибити з колії. Зберігайте позитивний світогляд. Адже це ваше життя – то чому б не прожити його у гарному настрої?
З усього сказаного вище можна зробити висновок, що володіння емоційним інтелектом також включає в себе й уміння приймати рішення та оцінювати ризики не на так звану “гарячу голову”, а після їх спокійного та виваженого обдумування та аналізу.
Ризик завжди передбачає імовірнісний характер результату, при цьому в основному під словом ризик найчастіше розуміють ймовірність отримання несприятливого результату (втрат), хоча його можна описати і як ймовірність отримати результат, відмінний від очікуваного. Один з найефективніших методів розвитку творчості та ініціативності — метод проектів — завжди включає в себе аналіз ймовірних ризиків: вдасться чи не вдасться, буде корисним для цільової аудиторії чи ні і т.д.
Сам «ризик», як випливає з визначення, має характерні властивості:
1. Невизначеність. Ризик існує тоді і тільки тоді, коли можливо не єдине розвиток подій.
2. Збиток. Ризик існує, коли результат може призвести до збитку (збитку) або іншому негативному (тільки негативному!) Наслідку.
3. Наявність аналізу. Ризик існує, тільки коли сформовано суб'єктивна думка «припускає» про ситуацію і дана якісна чи кількісна оцінка негативної події майбутнього періоду (в іншому випадку це загроза або небезпека).
4. Значимість. Ризик існує, коли певна подія має практичне значення і зачіпає інтереси хоча б одного суб'єкта. Ризику без власності не існує.
Функції ризику:
Відомо, що ризику притаманні стимулююча і захисна функції. Стимулююча функція має конструктивний (створення захищають інструментів і пристроїв) і деструктивний (авантюризм, волюнтаризм) аспекти. Захисна функція теж має два аспекти: історико-генетичний (пошук засобів захисту) та соціально-правової (необхідність законодавчого закріплення поняття «правомірність ризику»). Глущенко В. В. запропоновано виділяти ще дві функції ризику: компенсуючу (можливість додаткового прибутку) і соціально-економічну (селективну — виділення ефективних власників).
4 основні функції:
1.Захисна — проявляється в тому, що для господарюючого суб'єкта ризик це нормальний стан, тому повинно вироблятися раціональне ставлення до невдач;
2.Аналітична — наявність ризику передбачає необхідність вибору одного з можливих варіантів правильного рішення;
3.Інноваційна — проявляється у стимулюванні пошуку нетрадиційних рішень проблем;
4.Регулятивна — має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивною і деструктивною.
Існує безліч визначень ризику, народжених в різних ситуаційних контекстах і різними особливостями застосувань. З найбільш поширеною точки зору, кожен ризик (міра ризику) в певному сенсі пропорційний як очікуваним втратам, які можуть бути заподіяні ризиковою подією, так і ймовірністю цієї події. Відмінності у визначеннях ризику залежать від контексту втрат, їх оцінки та вимірювання.
Оцінка і прогнозування ризиків.
Засоби вимірювання та оцінки ризику змінюються, позаяк широко захоплюють різні професії, і насправді означають такі засоби, які можуть визначатися різними професіями, наприклад доктор управляє медичним ризиком, інженер-будівельник управляє ризиком структурної відмови, і так далі. Професійний кодекс етики зазвичай зосереджується на оцінці ризику та його зменшенні (професіоналом від імені клієнта, публіки, суспільства або життя взагалі).
Ризик в основному оцінюють ймовірнісної характеристикою (безрозмірною величиною від 0 до 1), але можуть використовувати і частоту реалізації ризику. Частота реалізації — це число випадків можливого прояву небезпеки за певний період часу.
Можна виділити дві давно сформовані точки зору на ризик — перша заснована на наукових і технічних оцінках: так званий теоретичний ризик, друга залежить від людського сприйняття ризику: так званий ефективний ризик. Ці дві точки зору безперервно конфліктують в соціальних, гуманітарних і політичних науках.
Статистичний ризик
Такий тип ризику часто зводиться до імовірності деякої небажаної події. Зазвичай ймовірність такої події і деяка оцінка її очікуваної шкоди об'єднується в один правдоподібний результат, який комбінує набір ймовірностей ризику жалю та винагороди в очікуване значення для даного результату.
Ефективний ризик
Хоча зазвичай неможливо безпосередньо виміряти ефективний ризик, існує багато неформальних методів, використовуваних для його оцінки або «вимірювання».
Ризик — безрозмірна величина, яка визначається на конкретний період часу.
Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентну особистість, спроможну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості.
Список використаних джерел
1. http://n-slovo.com.ua/2019/10/03/емоційний-інтелект-як-управляти-собо/
2. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ризик
3. Grandell, J. Aspects of Risk Theory [Text]/ J. Grandell. — New York –Heidelberg- Berlin: Springer-Verlag, 1992. — 175 p.
4. Risk Архівовано 27 січня 2017 у Wayback Machine. — The entry of the Stanford Encyclopedia of Philosophy
5. http://klovsky77.com.ua/23-naukova-robota/213-метод-проектів-–-один-із-шляхів-реалізації-компетентнісного-підходу-в-навчанні.html
6. Грачева М.В. Управление рисками в инновационной деятельности : учеб. пособие для студентов ВУЗов, обучающихся по эконом. спец. / М.В. Грачева, С.Ю. Лялина. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2010. – 351 с.
