Матеріали засідання №3 методичного об'єднання вчителів української мови і літератури та зарубіжної літератури
Виступ . «Мотив, самомотивація ,мотивація – як засоби спонукання здобувачів освіти до продуктивної пізнавальної діяльності на уроках мови та літератури, зарубіжної літератури».
Турок Тетяна Миколаївна,
вчитель української мови та літератури
Острожецького ліцею імені І. Єремеєва
Українська мова та література – це не лише навчальні предмети, а й засіб пізнання світу, вивчення інших предметів, комунікації, сприйняття досвіду, культури рідного народу та людства вцілому. Сучасне суспільство потребує високоосвічених, інтелектуально розвинених, а особливо відданих своїй державі громадян, що легко і вільно можуть спілкуватися між собою, утверджуючи статус української мови як рідної й державної.
Свідомість, міцність і глибина знань учнів з української мови та літератури перебувають у прямій залежності від активної зацікавленості предметом, бажанням досконало знати його, тобто від рівня мотивації учнів до вивчення предмету. Саме від рівня мотивації школяра залежить його успішність, бажання і здатність навчатися протягом усього життя. А це важливо, адже згідно із сучасними дослідженнями, результати діяльності людини тільки на 20% залежать від інтелекту, а на 70-80% від рівня мотивації.
Мотивацію в науковій літературі визначають як певні психічні явища, що спонукають до виконання тієї чи іншої дії, вчинку, зумовлюють активність особистості та її спрямованість на досягнення запланованого результату.
Вирізняють зовнішню і внутрішню мотивацію. Зовнішні мотиви визначаються тим, що засвоєння змісту навчального предмета не є метою навчання учня, а виступає засобом досягнення інших цілей (високі оцінки в атестаті, похвала від батьків, змагальність з однокласниками, потреба їхнього визнання тощо). При зовнішній мотивації учень як правило відчужений від процесу навчання, виявляє пасивність, не відчуває сенсу діяльності або ж вона вимушена. А внутрішні мотиви визначаються особистісно значущими інтересами, зумовлені пізнавальними потребами учня, задоволенням, яке він отримує від процесу пізнання та реалізації свого особистісного потенціалу.
Мотивація є фактором, що формує компетентності учнів. Поняття «компетентність» (лат. сompetens – відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої особи; володіння знаннями, досвідом у певній галузі.
За новим Державним стандартом освітньої галузі «Мови та літератури» сказано: «Формування стійкої мотивації до вивчення української мови і літератури, любові до української мови і культури є одним із пріоритетним завдань». На уроках української мови та літератури формуються такі предметні компетентності, як мовленнєва, мовна, соціокультурна, діяльнісна, літературна, комунікативна. Надпредметна – комунікативна компетентність.
Комунікативна компетентність – володіння методами, прийомами взаємодії з оточуючими, здатність орієнтуватися в різних ситуаціях спілкування, бути зрозумілим, спілкування без обмежень.
Саме тому мотивація на уроках української мови та літератури – це потреби, інтереси, прагнення, емоції, переконання, установки, які спонукають учня до діяльності.
Висловлюючись метафорично, мотивацію в навчанні ми можемо вважати вершиною під назвою УСПІХ. Природа успіху така, що, відчувши його солодкий смак один раз, людина прагне відчувати його щоразу.
Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони передусім мають базуватися на активному інтересі до того, що є предметом вивчення.
На жаль, не існує єдиної магічної формули для мотивації учнів. На неї впливають багато чинників: інтерес до предмета, усвідомлення його корисності, прагнення до успіху, впевненість і почуття власної гідності, наполегливість, терпіння.
|
№ з/п |
Методи стимулювання та мотивації навчальної діяльності |
Прийоми |
|
1. |
Метод емоційного стимулювання у поєднанні зі словесним методом |
Прийоми зацікавлення, здивування: · наведення цікавих прикладів, парадоксальних фактів; · аналіз уривків із художньої літератури про життя й діяльність видатних науковців і громадських діячів; · цікаві аналогії; · порівняння наукових і народних тлумачень окремих мовних явищ; · створення ситуації новизни, інформування про сучасні наукові дослідження |
|
2. |
Проблемно-пошукові |
· створення проблемної ситуації (порівняння навчальних об’єктів, виділення суттєвих ознак, групування, класифікація, узагальнення, визначення протиріч тощо); · «мозкова атака»; · дослідницькі, прикладні, творчі, інформаційні проекти |
|
3. |
Методи, які стимулюють пізнавальні запитання учнів |
· незакінчені завдання, тексти, які спонукають учнів ставити запитання або шукати правильних шляхів виконання; розподільчі диктанти,вправи з ключами. · запитання спрямовані на отримання додаткової інформації |
|
4. |
Методи, що стимулюють ініціативу учнів |
· самостійне творче складання завдання; · самостійне складання завдань за аналогією на новому змісті; · пошук аналогів у повсякденному житті |
|
5. |
Методи, що стимулюють ініціативу, яка проявляється під час діяльності |
· прийом навмисних помилок; · прийом спільного з учителем пошуку розв’язання проблеми; · прийом «лабіринту», кросворди. · прийом виконання практичних завдань |
Саме ці, перелічені вище методи та прийоми, забезпечують засвоєння інформації учнями в активній діяльності, використовуючи їх, маємо змогу максимально мотивувати учнів до вивчення предметів. Декілька прикладів використання таких методів.
На уроках української мови під час активізації знань учнів та вивчення нового матеріалу можна використати проблемні ситуації .
1. Проблемна ситуація із подоланням труднощів.
1.1. Фразеологія, 5 клас.
Прочитайте 2 речення, визначте, чим відрізняється значення словосполучення «пекти раки».
1. На березі річки ми всією компанією пекли раки.
2. Не виконавши домашнього завдання, Василько тепер пік раки.
1.2. Правопис прислівників, 7 клас.
Слово вдень в реченнях написано по-різному. Це помилка, чи правильно? (Метод «Займи позицію»).
В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання (В. Сосюра).
Вночі всі сплять, а вдень спішать робити (В. Симоненко).
1.3. Вивчення антонімів, 5 клас.
Куций хвіст і довгі ноги,
Уночі і вдень – тривоги.
Миру й спокою не знаю,
Всіх боюся й утікаю. (заєць)
Учні відгадують загадку, вчитель підкреслює крейдою різних кольорів пари слів (куций – довгий, уночі – вдень, тривоги – спокою).
«Мозковий штурм»
- Чому саме ці слова об’єднано в пари?
- Що можна сказати про їх значення?
- До якої частини мови вони належать?
Таким чином учні самі формулюють правило про антоніми, а потім звіряють його із написаним у підручнику.
Проблемні ситуації найкраще застосовувати на етапі актуалізації знань, оскільки такі завдання мотивують навчальну діяльність учнів, активізують їхній пізнавальний інтерес.
Ще одним з найбільш дієвих прийомів, які сприяють мотивації на уроках української мови є вправи з ключами та розподільчі диктанти. Прийом цей не новий, але вдало підібраний матеріал таких вправ значно розширює ефективність його використання. Зокрема ключі до вправ водночас можуть бути своєрідними епіграфами до тієї чи іншої мовної теми або самою темою уроку.
2. Вправи з ключами. Їх використання на різних етапах уроку.
2.1. Іменник як частина мови ,6 клас.
У першу колонку записати самостійні частини мови, що не є іменниками, у другу – лише іменники.
Очікувати, летів, краса, осяяв, морозець, збирання, листячко, зненацька, шепотів, осика, одягнуло, лісовий, сміх, слизько, лісовик, сльозинка, шовкова, волосинка.
В усіх словах підкресліть другу від початку букву, запишіть прислів я, що утворилося.(Чесне діло роби сміло).
3. Досить ефективними щодо мотивації навчання є вправи з пропуском (або як їх ще називають «письмо з дірками»). Позитивним у завданні такого типу є те, що вони дозволяють охопити великий обсяг вивчених орфограм та пунктограм.
Мотивують навчальну діяльність учнів лексико-семантичні диктанти, кросворди, переклади текстів з української … українською. (замінивши жаргонну лексику), лінгвістичні казки.
4. Випереджувальні завдання
Під час вивчення ділової документацій на уроках розвитку зв’язного мовлення можна учням дати завдання: здійснити екскурсію торгівельними точками, офісами, рекламними фірмами, звертаючи увагу на оголошення, рекламні проєкти в різних закладах, знайти в них приклади безграмотного вживання мовленнєвих конструкцій. Полюбляють учні складати кросворди, ребуси, лінгвістичні задачі.
Наприклад: відгадайте слово: державна пісня + частина світу (гімн + азія)
Вороняче слово + гральна карта (кар + туз)
Українська література
Зміст предмета українська література містить величезний матеріал, який сприяє формуванню мотивації до його вивчення.
1. Мотивації учнів може сприяти нестандартне, інтригуюче формування теми уроку, наприклад:
«Художник, розіп’ятий на хресті політики»
(Життя і творчість В.Винниченка, 10 клас)
«З любов’ ю в серці, з мукою в душі»
(Життя і творчість В. Сосюри, 8 клас)
«Життя як легенда»
(Життя і творчість Г. Сковороди, 9 клас)
2. Бажання ознайомитись з новим для учнів автором чи твором може викликати і вдало підібраний епіграф уроку:
Історії ж бо пишуть на столі –
Ми ж пишем кров’ ю на своїй землі,
Ми пишем плугом, шаблею мечем
Піснями і невільничим плачем (Л. Костенко)
(При вивченні творів на історичну тематику чи історичних пісень)
3. На уроці можуть прозвучати цікаві вислови, які потім мотивують клас визначити тему уроку. Ознайомивши учнів із висловлюванням «Завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний» (Леся Українка) – запитуємо учнів:
- Що ви можете сказати про людину, яка жила за таким принципом? (10 клас)
Представник митного контролю, обшукуючи цю людину, запитав, чи є у нього зброя, мужчина спокійно відповів, що є (чим надзвичайно здивував митників) і дістав із кишені піджака ручку, сказав: «Ось моя зброя, яка може бути сильнішою від вашої». (Про М. Коцюбинського, 10 клас).
4. Досить ефективними прийомами мотивації до причитання художнього твору є літературні диктанти.
Крім того, такий прийом дає можливість оцінити велику кількість учнів, побачити прогалини у їхніх знаннях.
Сприяють мотивації до вивчення літератури використання елементів інсценізації художніх творів, перегляд презентацій,екскурсії до театру.
Зацікавити, вмотивувати учнів до вивчення предмета можна шляхом уникнення одноманітності, шаблонності в роботі, використання таких форм, методів навчання, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів.
.
