Матеріали засідання №1 методичного об'єднання вчителів фізико-математичного циклу та інформатики

Дата: 02.09.2021 09:52

Кількість переглядів: 712

Виступ: «Проєктування уроку математики в умовах компетентнісно орієнтованого навчання. Формування та реалізація індивідуальних освітніх траєкторій для здобувачів освіти».

Підготувала

Профорук Надія Карпівна

вчитель математики

Уїздецької ЗОШ І – ІІІ ст.

Урок – дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції. До хорошого уроку вчитель готується все життя.

В. Сухомлинський

На сьогоднішній день компетентнісний підхід є одним з напрямків оновлення системи базової та повної середньої освіти, що випливає із Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національної доктрини розвитку освіти, державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти. Передбачається, що в основу оновленого змісту загальної освіти буде покладено формування і розвиток ключових компетентностей учнів.

Математичні компетентності складають основу для формування ключових компетентностей. За С. Раковим, під поняттям «математична компетентність» розуміють спроможність особистості бачити та застосовувати математику в реальному житті, розуміти зміст і методи математичного моделювання, будувати математичну модель, досліджувати її методами математики, інтерпретувати отримані результати, оцінювати похибку обчислень.

Розвиток математичної компетентності учнів включає різні аспекти навчально-виховного процесу, що базуються на індивідуальному підході:

популяризація занять математикою;
самоосвіта;
процес навчання: урок, факультативне навчання, підготовка до олімпіад, конкурсів, змагань тощо.

Щоб навчання стало цікавим, необхідно застосовувати інтерактивні технології, проводити більше нестандартних уроків. Важливим є те, щоб кожен урок досягав своєї мети, забезпечував якість підготовки учнів, підвищував їх математичну компетентність. Щоб змістовна та методична наповненість уроку, його атмосфера не тільки озброювали учнів знаннями та вміннями, а й викликали у дітей інтерес, справжню захопленість, формували їх творчу свідомість. Щоб вони йшли на урок без боязні перед складністю предмета, адже математика об’єктивно вважається найбільш складним для засвоєння шкільним курсом.

Всім цим вимогам на сьогоднішній день відповідає особистісно-орієнтований урок. Урок, на якому на перше місце ставиться самобутність дитини, її самоцінність. Учитель на таких уроках не формує особистість, а створює умови для ціннісних проявів внутрішнього світу дитини; він не веде, а йде поруч і попереду, співпрацює з ним, переживає його проблеми, вслухається в нього і приймає його таким, яким він прийшов. Учитель утримується від моральних оцінок особистості, він дає дитині можливість самій знайти себе і пройти свій шлях у пошуку істини. На таких уроках необхідно забезпечувати мотиваційну готовність і позитивний емоційний настрій учнів до роботи на уроці, розвиток індивідуальності учнів, створення ситуації успіху та обстановку на готовність відповідати, не боячись помилитися.

Планування уроків математики, які базуються на компетентнісному та діяльнісному підходах являє послідовне виконання вчителем наступних дій :

1. Формулювання цілей уроку .

2. Підбір питань і завдань для етапу актуалізації знань і дій.

3. Створення проблемної ситуації, що спонукатиме учнів до «відкриття» нового знання.

4. Вибір способу організації діяльності учнів.

5. Підбір дидактичних прийомів, методів та засобів.

6. Розробка завдань, що спонукають учнів розпізнавати конкретні ситуації на основі нового завдання і відтворювати їх.

7. Розробка алгоритму виконання учнями цих завдань.

8. Складання завдань для контрольного етапу уроку.

Урок математики, який базується на компетентністній основі, має включати три основних етапи:

І.Організаційно-мотиваційний (формування позитивного самовизначення учня до діяльності на уроці: створення умов для виникненняв нутрішньої потреби включення в діяльність, виділення змістовної області діяльності).

ІІ.Операційно-діяльнісний (організовується колективна діяльність учнів, у ході якої вибудовується і обґрунтовується новий спосіб дій. Побудований спосіб дій використовується для розв’язання вихідної (проблемної) задачі, що викликала ускладнення.

III. Контрольно-оцінювальний. Рефлексія навчальної діяльності (фіксується новий зміст вивченого на уроці та здійснюється рефлексія, самооцінка й взаємооцінка учнями діяльності на уроці).

На уроках в першу чергу важливо розвивати пізнавальний інтерес до предмета, максимальний акцент робити на активну розумову діяльність учнів. Головною для розвитку пізнавального інтересу є ситуації рішення пізнавальних завдань, ситуації активного пошуку, здогадів, роздуми, в яких необхідно розібратися самому. Початковим моментом розумового процесу зазвичай є проблемна ситуація. Мислити дитина починає, коли у неї з’являється потреба щось зрозуміти. Для цього необхідно використовувати проблемні ситуації і допомогти учням їх вирішити.

Згідно із доповненням до закону «Про освіту», до словника українських освітян входять такі поняття як «індивідуальна освітня траєкторія», «індивідуальна програма розвитку» та «індивідуальний навчальний план». Завдяки ним освітній процес має стати більш гнучким та підлаштуватися під потреби кожного учня.

Індивідуальна освітня траєкторія – персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду. Ґрунтується на виборі здобувачем освіти: видів, форм і темпу здобуття освіти, суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія може бути реалізована через індивідуальний навчальний план.

Закон «Про освіту» 05.09.2017 № 2145-VIII

Як навчати всіх по-різному? Найбільш успішно вирішує цю проблему той педагог, який знає й володіє набором різних змістів, форм і технологій освіти, тобто спирається на концепцію, що допускає всередині себе різноманіття освітніх траєкторій учнів. Від такого вчителя потрібне безперервне переосмислення своїх дій і позицій, для нього стає звичною ситуація освітньої невизначеності.

Організація навчання за індивідуальною траєкторією вимагає особливої методики й технології. Вирішувати цю задачу в сучасній дидактиці пропонується зазвичай двома протилежними способами, кожний з яких іменують індивідуальним підходом.

Перший спосіб – диференціація навчання, відповідно до якої до кожного учня пропонується підходити індивідуально, диференціюючи досліджуваний ним матеріал за ступенем складності, спрямованості чи іншими параметрами. Для цього учнів зазвичай поділяють на групи за типом: «фізики», «гуманітарії», «техніки»; абоздатні, середні, відстаючі - рівні А, В. С.

Другий спосіб припускає, що власний шлях освіти вибудовується для кожного учня стосовно до кожної досліджуваної ним освітньої сфери. Інакше кажучи, кожному учню дається можливість створення власної освітньої траєкторії освоєння всіх навчальних дисциплін.

Перший підхід найбільш розповсюджений у школах, другий – досить рідкий, оскільки вимагає не просто індивідуального руху учня на тлі загальних, заданих ззовні цілей, а одночасної розробки та реалізації різних моделей навчання учнів, кожна з яких по-своєму унікальна й віднесена до особистісного потенціалу будь-якого окремо взятого учня.

На реалізацію другого підходу в індивідуалізації навчання зорієнтована теорія евристичного навчання, оскільки в її основі лежить ідея самореалізації особистісного потенціалу кожного учня. Задача евристичного навчання складається в забезпеченні індивідуальної зони творчого розвитку учня. Виконуючи евристичну освітню діяльність і спираючись на індивідуальні якості та здібності, учень вибудовує освітній шлях. Індивідуальна освітня траєкторія - цеперсональний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного учня в освіті.

Під особистісним потенціалом учня тут мається на увазі сукупність його здібностей - діяльнісних, пізнавальних, творчих, комунікативних та інших. Процес виявлення, реалізації та розвитку даних здібностей учнів відбувається в ході освітнього руху учнів індивідуальними траєкторіями.

Зі сказаного випливає, що якщо ми виділимо конкретні особистісні здібності учнів як орієнтири для ведення ними освітньої діяльності з кожного навчального предмета, то шлях освоєння цих предметів буде визначатись не стільки логікою даних предметів, скільки сукупністю особистісних здібностей кожного учня. Головна роль серед цих здібностей буде належати тим, завдяки яким учень створює нові освітні продукти, тобто творчим здібностям.

Яка методологія реалізації вище згаданого підходу? В особистісно орієнтованому навчанні принциповим є таке положення: будь-який учень здатний знайти, створити або запропонувати свій варіант рішення будь-якої задачі, що відноситься до власного навчання.

Учень зможе просуватись індивідуальною траєкторією в усіх освітніх сферах у тому випадку, якщо йому будуть надані такі можливості: визначати індивідуальний зміст вивчення навчальних дисциплін; ставити власні цілі у вивченні конкретної теми або розділу; вибирати оптимальні форми та темпи навчання; застосовувати ті способи навчання, що найбільш відповідають його індивідуальним особливостям; рефлексивно усвідомлювати отримані результати, здійснювати оцінку й коректування своєї діяльності.

Можливість створення індивідуальної траєкторії освіти учня припускає, що учень при вивченні теми може, наприклад, вибрати один з таких підходів: образне чи логічне пізнання, поглиблене чи енциклопедичне вивчення, ознайомлювальне, вибіркове чи розширене засвоєння теми. Збереження логіки предмета, його структури та змістовних основ буде досягатися за допомогою фіксованого обсягу фундаментальних освітніх об'єктів і пов'язаних з ними проблем, що поряд з індивідуальною траєкторією навчання забезпечать досягнення учнями нормативного освітнього рівня.

Використана література: